Вимірювання адгезії

Одне з головних завдань лакофарбових покриттів – захист виробів: металевих від корозії, дерев'яних від гниття, інших матеріалів від пошкоджень. Для визначення якості фарбування матеріалів проводять вимірювання адгезії покриттів завдяки сучасним приладам дослідження може виконуватися як у лабораторних, так і у виробничих умовах. Основна характеристика адгезії ЛКП – сила зчеплення з підкладкою.

Сфера застосування вимірювань адгезії поширена переважно на перелічені нижче галузі.

Будівництво

Використовується для контролю оздоблювальних робіт – кріплення плитки, штукатурки, нанесення захисних ЛКМ або ізоляційних матеріалів; визначення якості бетонних та цементних стяжок.

Машинобудування

Область застосування – виробництво обладнання, автомобілів, кораблів, техніки, літаків, космічних об'єктів. Контролює нанесення ЛКМ, анодування, газотермічних покриттів.

ЖКГ та дорожнє будівництво.

Визначення якості дорожніх покриттів, розміток, ЛКМ на житлових та комерційних об'єктах.

Деревообробка

Визначення якості лакових покриттів, клеєних та пресованих виробів. Як підкладка може виступати метал, бетон, скло, дерево, пластмаса. Як випробуване покриття – фарби, лаки, бітумні або термопластичні матеріали, мастики, смоли, полімерні матеріали, скло, метали у вигляді напилення.

Методи вимірів

Існують різні методи вимірювань: крацювання, вимірювання міцності на вигин, розтягування, відрив, ґратчасті надрізи і т. д. Є й інші методи вимірювання, наприклад, використання ультразвукових коливань у матеріалі, проте через складність застосування цей метод не знайшов поширення.

Найпопулярнішими залишаються нанесення ґратчастих надрізів та вимірювання адгезії на відрив.

Перший метод привабливий простотою вимірювання - на пофарбованій деталі роблять перпендикулярні надрізи, потім наклеюють спеціальну клейку стрічку та відривають її. Про адгезію судять на підставі візуального визначення та роблять відповідні висновки. Завдяки уніфікації ріжучих елементів, клейкої стрічки, тримачів та методики проведення вимірювань виробникам вдалося досягти відповідності ASTM D3359, ISO 2409, ГОСТ 15140. До мінусів можна віднести слабку повторюваність.

Метод відриву дає уявлення про адгезію за допомогою кількісних характеристик. Принцип методу зводиться до приклеювання (припаювання) спеціальних упорів (так звані «лялечки») до покриття. Потім за допомогою гідравлічної системи прикладають зусилля і в момент відриву упору з покриттям від підкладки фіксують зусилля, що застосовується в мегапаскалях. Завдяки використанню різних упорів можна вирішити широкий діапазон завдань - від контролю адгезії тонких покриттів до облицювальної плитки і т.п. .5 та іншим. Таким чином, розглянуті методи дадуть можливість оцінити якість нанесення різних покриттів та оцінити ефективність промислових технологій на виробництві.